викінчити
Смотреть что такое "викінчити" в других словарях:
викінчити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
викінчений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до викінчити. 2) прикм. Довершений, досконалий; який досягає найвищого рівня. Викінчена поезія … Український тлумачний словник
викінчення — я, с. Дія за знач. викінчити … Український тлумачний словник
викінчувати — ую, уєш, недок., ви/кінчити, чу, чиш, док., перех. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що небудь … Український тлумачний словник
викінчений — 1 дієприкметник від: викінчити викінчений 2 прикметник досконалий … Орфографічний словник української мови
закінчувати — закінчити (доводити що н. до кінця, до завершення), кінчати, кінчити, скінчати, скінчити, покінчити, докінчувати, докінчити, завершувати, завершити, довершувати, довершити, вивершувати, вивершити, повершити, порішити; викінчувати, викінчити… … Словник синонімів української мови
